-
1 верхня щелепа
-
2 щелепа
-
3 upper
1. n1) звич. pl передок (носок) черевика2) pl гетри, гамаші3) розм. верхнє місце (у вагоні)4) верхня щелепа; верхній зуб2. adj1) верхній2) вищий (за чином, званням)3) що належить до другої половини (десятиріччя тощо)the upper ten thousand — верхівка суспільства, аристократія
U. House — верхня палата (палата лордів — у Великій Британії; сенат — у США)
upper works — а) надводна частина корабля; б) голова
* * *I n1) pl перед черевика2) pl гетри, гамаші3) верхнє місце ( у вагоні)4) верхня щелепа або верхній зуб5) гір. шпур, що встає6) cл. збуджувальний наркотик, стимулянт••II ato be (down) on one's uppers — ходити в стоптаних черевиках; не мати грешей, бути в скрутному становищі
1) верхнійupper jaw [lip] — верхня щелепа [губа]
upper deck — верхня палуба ( корабля); польотна палуба ( авіаносця)
upper storey — верхній поверх; "макітра", "горище", upper water гiдp. верхній бьєф
upper works — мop. надводна частина ( судна); надбудови; cл. голова, мізки; вуличний, верхній ( про одяг)
2) вищий (по посаді, чину)4) гір. що повстає ( про шпур)••to have /to get/ the upper hand — взяти верх, здолати, виграти
-
4 upper
I n1) pl перед черевика2) pl гетри, гамаші3) верхнє місце ( у вагоні)4) верхня щелепа або верхній зуб5) гір. шпур, що встає6) cл. збуджувальний наркотик, стимулянт••II ato be (down) on one's uppers — ходити в стоптаних черевиках; не мати грешей, бути в скрутному становищі
1) верхнійupper jaw [lip] — верхня щелепа [губа]
upper deck — верхня палуба ( корабля); польотна палуба ( авіаносця)
upper storey — верхній поверх; "макітра", "горище", upper water гiдp. верхній бьєф
upper works — мop. надводна частина ( судна); надбудови; cл. голова, мізки; вуличний, верхній ( про одяг)
2) вищий (по посаді, чину)4) гір. що повстає ( про шпур)••to have /to get/ the upper hand — взяти верх, здолати, виграти
-
5 mandible
n1) нижня щелепа (у хребетних)2) піддзьобок (у птахів)3) ент. жувальце* * *n1) ( нижня) щелепа ( у хребетних)2) піддзьобок ( у птахі)3) eнт. мандибула, верхня щелепа, жувальце -
6 mandible
n1) ( нижня) щелепа ( у хребетних)2) піддзьобок ( у птахі)3) eнт. мандибула, верхня щелепа, жувальце -
7 верхний
горішній, верхній, вишній. [Горішній поверх у будинкові. Камінь у млині буває горішній і долішній. Верхня щелепа. Верхня губа. Подивися, моя доню, в вишнюю кватирку]; (об одежде, слое земли) поверхній. [Саян - поверхня жіноча шата (Ор. Лев.), Поверхній шар землі].* * *ве́рхній; ( находящийся вверху) горі́шній; поверхне́вийве́рхнее чутьё — охотн. ве́рхнє чуття́
\верхний реги́стр — муз. ве́рхній регі́стр
ве́рхняя по́лка — горі́шня поли́ця
\верхний слой — поверхне́вий шар
-
8 maxilla
-
9 maxilla
-
10 йанах
(-ғы) щока, вилиця, верхня щелепа; сережки у півня К; йанахлары халтрай щоки в нього тремтять Б.
См. также в других словарях:
меч — а/, ч. 1) Старовинна холодна зброя у вигляді двосічного прямого довгого клинка з рукояткою. || чого, перен. Про те, що карає кого , що небудь. •• Дамо/клів меч перен. постійна смертельна небезпека. (З давньогрецької легенди про Дамокла, над яким… … Український тлумачний словник
ортогнатизм — у, ч. Тип профілю обличчя, в якому верхня щелепа не виступає або незначно виступає вперед за загальну фронтальну площину обличчя … Український тлумачний словник
рогач — а/, ч. 1) Довгий дерев яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін. 2) Самець олень або інший самець з рогами (у 1 знач.). 3) Жук, верхня щелепа якого має … Український тлумачний словник
рогач — 1 іменник чоловічого роду довгий дерев яний держак, яким беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін; палиця з розвилкою на кінці) рогач 2 іменник чоловічого роду, істота самець олень або інший самець з рогами; жук, верхня… … Орфографічний словник української мови
